АПОСТОЛ ЛЬВІВСЬКИЙ (1574)
перша надрукована в Україні книга; створена І. Федоровим у його львівській друкарні; містить 15 ненумерованих і 264 нумерованих двоколірних (чорно-червоних) аркушів, прикрашених 23 художніми ініціалами, 51 заставкою, 47 кінцівками, рамками та плетінками; текстуально “Львівський Апостол” є майже повною копією “Московського Апостола” – першого видання І. Федорова 1564 року; в оформленні нова книга відрізняється появою трьох повносторінкових гравюр: апостола Луки, гербу Григорія Ходкевича – покровителя друкаря на попередньому етапі його діяльності у маєтку Заблудув в Польщі та типографської марки І. Федорова (обрамлений ренесансним орнаментом з герб Львова і особистий знак друкаря); на сьогодні відомо понад 90 примірників цього видання

 АРХАНГЕЛЬСКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (1092)
кириличне рукописне Євангеліє-апракос створене в 1092 році; переписане кількома писарями на півдні Київської Русі, імовірно на території Галицько-Волинського князівства; четверта за давниною написання датована рукописна східнослов’янська книга; в 1997 році видання внесена до міжнародного реєстру "Пам'ять світу" ЮНЕСКО

 БАРКУЛАБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС (17 ст.) - Білорусь
невелика за обсягом історична хроніка, складена наприкінці XVI – поч. XVII ст.; вважають, що її автором був священик білоруського м. Баркулабово (нині с. Борколабово Могильовської обл., Білорусь) Федір Филипович; вперше був опублікований у 1877 р. П. Кулішем; охоплює події 1562–1608 рр., що відбувалися в Білорусі, Україні, Литві й Польщі

 БИХОВЦЯ ХРОНІКА (16 ст.)
найширший з білорусько-литовських літописів; охоплює події з історії Великого князівства Литовського з ХІІІ до початку XVI століття, висвітлює міжусобну боротьбу литовських князів за владу: війни Литви з Польщею, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, кримськими татарами; містить цінні відомості з історії України

 БУЧАЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (12??–13??)
пам’ятка книжної писемності 12–13 ст., збірник євангельських читань, виписаних з Четвероєвангелія та призначених на кожне свято; написана уставом на пергаменті

 ВЕЛЕСОВА КНИГА ( 9 тис. до н. е.–9 ст.)
фальсифікат 20 ст., вигаданий твір, що "оповідає" історію Русі з 9 ст. до н.е. до часів Аскольда і Діра (9 ст. н. е.), найбільш імовірним її творцем вважають історика-дилетанта Ю.Миролюбова

 ВЕЛИКОПОЛЬСЬКА ХРОНІКА (13 ст.) - Польща
польська анонімна літописна хроніка написана латиною котрою описує події з історії Польщі до 1273 р.

 ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС (13 ст.)
видатна пам'ятка давньоруської літератури та історіографії 13 ст., присвячена історії Галичини і Волині

 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОПИС ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1766–1769)
генеральна ревізія або ж генеральний опис Лівобережної України проведений за дорученням уряду Російської імперії

 ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС (17 ст.)
український літопис початку 17 ст.; названий за місцем збереження одного зі списків твору – у Густинському Свято-Троїцькому монастирі

 ДОБРИЛОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ (1164)
рукописне Євангеліє 1164 р., переписане на пергамент з церковно-слов'янського ориґіналу дияконом Добрилом, з українськими мовними особливостями; пам'ятка церковнослов'янської мови східнослов'янської редакції, у якій зафіксовано низку визначальних рис української мови

 ДОБРОМИЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС (17 ст.)
український літопис створений близько 1700 р. Симеоном Коростенським – греко-католицьким священиком церкви Різдва Пресвятої Богородиці у м. Добромиль

 ЗАКОН СУДНИЙ ЛЮДЄМ ( 8 ст.–) - Болгарія
найдавніший звід слов'янського права; кладений у VIII ст. – на поч. Х ст., упорядкований, можливо, болгарським царем Симеоном (893–927); збережений в руських списках у короткій та поширеній редакціях; на сьогодні відомо близько сотні списків, найдавніші – кін. ХІІІ ст.; вважають, що документ був використаний при складенні Уставу Ярослава Мудрого та "Руської правди"

 ІЗБОРНИКИ (1073, 1076)
пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича; одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України; обидва Ізборники містять статті релігійно-морального характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики; стверджується користь знань і читання книжок

 ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС (15 ст.–)
найдавніший список руського літописного ізводу південноруської редакції; охоплює хронологічний період до 1292 р. і має три частини – "Повість временних літ", Київський літопис, Галицько-Волинський літопис

 ІСТОРІЯ РУСІВ (125?–182?)
одна з найвизначніших пам'яток української історичної та суспільно-політичної думки 2-ї пол. 18 – поч. 19 ст.; в ній дається тогочасний виклад історії України від найдавніших часів до початку російсько-турецької війни 1768–1774 рр. з пріоритетним розглядом історії козацтва та Гетьманщини

 КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК (13 ст.)
збірка оповідань про початки Печерського монастиря та перших печерських подвижників; текст дійшов у списках 15–17 ст., проте вважається, що ядро пам'ятки було сформоване на початку 13 ст.

 КИЇВСЬКИЙ ЛИСТ (10 ст.–)
рекомендаційний лист, виданий Мар Якову Бен Хануці хозарською юдейською громадою Києва; на думку першовідкривачів, даний лист є найдревнішим автентичним документом, написаним на території Київської Русі і може датуватися 10 ст. н. е.; лист був виявлений професором Норманом Голбом у 1962 р., до вивчення пам'ятки також долучився професор Гарвардського Університету, О. Пріцак

 КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС (12 ст.)
одна з найдавніших пам’яток історії та літератури Київської Русі, є більшою за обсягом частиною рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю врем'яних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 р. до 1198 р.

 КИЇВСЬКІ ГЛАГОЛИЧНІ ЛИСТКИ (10 ст.–) - Ізраїль
одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності – текст датується другою половиною X сторіччя; вперше була досліджено філологом і палеографом І. І. Срезневським; у 1872 цю пам'ятку подарував Київській духовній академії її вихованець начальник Російської духовної місії в Єрусалимі архімандрит Антонін; з 1934 року Київські глаголичні листки зберігаються в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського